Среда, 26.04.2017, 13:43
 
Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Категории каталога
Наши статьи [8]
Творчество оргкомитета фестиваля и лиц, к нему приближённых :)
Отзывы и рецензии [6]
О нашем фестивале, о его участниках, организаторах, друзьях и гостях; о других наших делах и замыслах.
Статьи других авторов [13]
В эту категорию входят статьи, написанные людьми, не причастными к нашему фестивалю, но имеющие отношение к его тематике.
Наш опрос
Как Вы нас нашли?
Всего ответов: 911
 Каталог статей
Главная » Статьи » Рунный посох » Статьи других авторов

Від громади РВ РПВ «Арійський шлях» до рідновірів України

Від громади РВ РПВ «Арійський шлях»

до рідновірів України.

 

 

Шановні рідновіри!

 

Громада «Арійський Шлях» з м. Запоріжжя, що належить до Родового Вогнища Рідної Православної Віри, повідомляє, що виходить з цієї організації. Ми хочемо розповісти вам про  причини свого виходу, щоб на наших помилках могли вчитися інші.

Ми не належали до Родового Вогнища від початку його заснування, а приєдналися своєю, на той час позаконфесійною громадою до РВ РПВ, коли воно вже мало власні вірознавчі основи, які були викладені у книзі «З Богами у Триглаві».

Ми довго вагалися, чи приєднуватись нам до РВ РПВ, і причиною цього вагання було саме вищеозначена книга. Бо вже в її Зачині говорилося дослівно: «Ми, Православні Волхви, виконуючи заповіт Предків, повернулися після довгого мовчання, щоб розкрити русичам життєдайні знання і світлу мудрість Родів Слов’янських… Коло Радетелів прийняло рішення, що настав час повернути українцям-русичам Стару Предківську Віру… Так було відкрито людям Родове Вогнище Рідної Православної Віри, таємна скупина волхвівських родів Руси-України, які зберегли Покон і Священні Звичаї Віри Руської. …Святість тая (Покон) на початку часів волхвами давніми, Радетелями велемудрими у карби святії була закарбована». Далі говорилося про те, що в темні часи мудрість ту берегли по лісах волхви-радетелі, а нині настав час її виявити людям через волхвів Зовнішнього Кола.

Бувши в Рідній Вірі (спочатку – в РУНВірі) з 1996 року, ми добре знали багатьох рідновірів особисто, а про інших читали в рідновірських часописах. Серед «волхвівських родів», котрі згадувались у часописах РВ РПВ, називалися волхви Подільські Закарпатські та Запорозькі. З тодішнім запорізьким керівником РПВ ми були добрими приятелями ще з тих часів, коли він був священиком рунвістської громади «Оріяна», знали його родину, в якій ніколи не було волхвів-підпільників, та й сам він нічого подібного ніколи не стверджував. Прізвища ж подільських «волхвів Зовнішнього Кола» були нам відомі з газети рунвістів м. Хмельницького «Крок», яку авторам цих рядків люб’язно надсилав її редактор. Всі новоявлені волхви Подільського краю, як видно з цього часопису, були свого часу затятими рунвістами і йшли по щаблях пізнання, тим же шляхом, що і ми за кілька років перед ними: від РУНВіри до  природнього предківського розуміння Рідної Віри. Більше того, до свого духовного прозріння, дехто з них, в  часи свого членства в націоналістичних партіях шикував вишкільні табори Патріотів України до християнської молитви, старанно покладав на себе хреста і читав «Отченаша», про що добре пам’ятають наші побратими з Запоріжжя та Нікополя…

Словом, на наших очах творилася легенда, де в чому співзвучна з легендою Дрєвнєрусской Церкві  Православних Старовєров-Інґлінґов. Тільки у російських православних старовєров волхви Внутрішнього Кола ховалися в омських лісах.

Однак, ми, на перший час вирішили полишити цю тему без обговорення, сподіваючись, що здоровий глузд згодом все ж таки візьме гору над подальшим розвитком «творимої легенди».

Якби провідники РВ РПВ задовольнилися лише загальними згадками про «волхвів-радетелів», і не розвивали б цю тему далі – в цьому не було б ще великого лиха. Власне – кожна з відомих релігій базується на певній мітології, і немає нічого дивного в тому, що молоді воїни, котрі належали до організації «Характерне Козацтво», захотіли витворити власну. Тим більше, що проявляючи себе чудовими адміністраторами, вони за допомогою бойових мистецтв і вишколів змогли залучити багато молоді, та першими серед українських рідновірів почали активно використовувати духовні езотеричні практики.

Та все ж, відомо, що неправдою можна пройти світ, та назад не вернутися. Історія про «волхвів подільських, закарпатських та запорозьких», а нині лише подільських, дала свої гіркі плоди – засновники РПВ почали творити вже не легенду, а відверту брехню.

Оскільки серед нас є вірознавці з доволі великим досвідом, які мають певні знання, то ми намагалися допомогти цим духовним особам розібратися в богознавчих питаннях. Спроби співробітництва дали певні плоди – в останніх російськомовних виданнях богознавчих книг Богумира Миколаїва («Родная Вера – источник счастья» г. Хмельницкий 2007 г. та ін.) вже не згадується про те, що святії Карби Відання дісталися «волхвам-радетелям» від Темного Бога Крішни, котрий став причиною погибелі сотень тисяч аріїв прадавніх часів, і що начебто Карби ці передані були слов’янським волхвам через улюбленця Крішни Арджуну, якого подільські «знавці Вед» ототожнили з нашим Праотцем Орієм. («Відичне Православя – наш шлях до Бога. Віровідання» м. Київ 2006 р.) З нами погодилися, що вважати праотцем слов’янської гілки аріїв князя Арджуну - духовно зломленого Чорнобогом братовбивцю, образливо для всього роду русичів-українців. Також, вже ніде не натякається про те, що начебто один із головних «волхвів з Поділля» походить з роду Куру, тобто нібито є нащадком того самого Арджуни, якого опісля Великої Битви брагмани покарали знищенням його роду за брехливу присягу та братовбивство. Так само, приємно відзначити, що духовні провідники РПВ прислухалися до нашої думки і відмовилися від своїх постулатів вказаних у книзі «Ведическое Православие: наш путь к Богу. Вероведанье. 2006 г.» щодо славлення Темних Богів – Мари, Морока та самого Чорнобога.

Однак, ті, кого пропонувалося славити, почули заклик і відгукнулися… Молоді воїни, котрі стали духовними провідниками, перечитали безліч книг з релігієзнавства, психології, соціоніки, але в жодній з них не помітили застереження перед небезпекою, котра лине від Богів Тьми. Дійсно, Чорнобог дає людині все і одразу. Але віддавати «кредити» доводиться часом стократно. Разом зі своїми учнями і прихильниками.

Нині РПВ поволі перетворюється на звичайнісіньку тоталітарну секту за досить відомою схемою: 1)Непомильний Гуру – 2)«сірий кардинал-літописець» – 3)круг учнів-послідовників – 4)духовно підпорядкована маса прихильників, часом навіть не рідновірів, з якими не дуже церемоняться, і від яких нічого не залежить. Учні-послідовники зазвичай є людьми, котрі можливо в глибині душі і не вірять в існування «волхвів-радетелів» Внутрішнього Кола, але старанно заплющують на те очі. Більшу частину «старих кадрів», котрі стояли біля витоків «творимої легенди» було фактично витіснено з організації, або поставлено в такі умови, що ті люди пішли самі. Свідків того, як «спадкові волхви» носили на шиях хрестики, або виголошували палкі і правильні промови на свягосах РУНВіри у Хмельницькому і на святах на зразок Дня Юних Народних Звитяжців, в РПВ нині практично не залишилося.

Найстрашнішим в цій історії є навіть не відверта неправда, на якій постало РВ РПВ. І не те, що люди, котрі є ще незрілими духовно, звуть себе волхвами та титулуються «Ваша Світлість». І не прикрі помилки у віровченні – зрештою не помиляється лише той, хто нічого не робить. І навіть не те, що оце саме віровчення, яке нібито передане цим «волхвам» з глибин віків, зібране по клаптиках з найрізноманітніших джерел. А найбільше таки на нього вплинули російські «православні старовіри-інглінги» та Бгаґавадгіта. Зі слов’янських джерел  -  принаймні 4 карби з перших 18-ти є цитатами з Велесової Книги без зазначення того, що вони є цитатами. Звідки ж  взято решту, ми вже досліджувати не стали. Навіть назву «Карби» для своїх писань, нібито збережених «волхвами-радетелями» винайшло таки не Родове Вогнище, першою її почала вживати пані Г.Лозко, котра видала свої «Карби язичницького віровчення» ще в 1994 році.

Також, варто згадати давно забутий інформаційний бюлетень такого собі Петра Яремчука, який спершу називався «Косацьке Слово», а з січня 1996 року - «Радетель».  Цей оригінальний мислитель ще у 1996 році винайшов і «Скупу слов’янську», яка часто згадується в писаннях «подільських волхвів», і визначав, спираючись на книгу Б. Рибакова «Язичєство дрєвніх славян», ім’я Всевишнього Бога, «Бога Богів», як «Род», і назвав стародавнім словом «радетелі» волхвів саме цього Бога, котрі, за його словами, «були одночасно і волхвами і найвищими урядниками», тобто керівниками певних духовних утворень. В цій же газеті закон Бога Рода було названо як «Покон». Збіг?  Може бути… Але дуже цікавий збіг.

Найстрашнішим є те, що, набравшись поверхових знань в царині релігієзнавства, психології, нейролінгвістичного програмування та маніпулювання свідомістю, духовні провідники РПВ оголосили себе цілителями. І почали намагатися і справді працювати з тонкими енергіями. А оскільки у деяких з них є дуже сильний природній потенціал, то подібне «лікування» нагадує операцію, де замість скальпеля використовують сокиру. І завжди існує можливість замість жаданого зцілення погіршити стан хворого, або увігнати в ще більшу депресію того, хто прагне духовної розради.

Особливо огидним є паразитування на жіночих бідах та хворобах. Спершу жінку залякують теорією телегонії, котра з духовної точки зору є правильною, але з точки зору медицини є повною нісенітницею, а тоді пропонують їй на платному семінарі «очистити духовне тіло від дошлюбних статевих зв’язків» за допомогою обряду «Ладині роси». Таке собі духовне відновлення дівочости, яке дуже нагадує купівлю індульгенції від папи Римського. Або обряд «Жальниці», в якому жінка нібито очищується від кармічних наслідків зроблених нею абортів…

Невже потрібно оповідати духовним особам, що очистити когось від його карми неможливо? Людина сама повинна очиститися духовно через розуміння негідности свого вчинку і спокутувати той вчинок добрими справами, як матеріальними так і духовними все своє життя. А що з цього вийде – судити Богам. І згідно з кармою людини, Боги призначають їй нове народження, як ще одну школу життя, і позбавити людину її карми-судьби навіть Вони не мають права.

Ті, хто за останній рік покинули РВ РПВ, позасвідомо відчували щось недобре і називали різні причини свого виходу з організації. Одні обурювались тим, що співпраця з інґлінґами і запобігання перед росіянами, привели до зниження ролі української мови як мови сакрального спілкування з Богами. Інші називали причиною те, що новоявлені цілителі почали «робити гроші» на людських хворобах, хоча подібне дійство є закономірним фіналом трансформації релігійної громади в тоталітарну секту. Комусь не подобався статут, кому щось інше… Але, на жаль, ніхто не назвав головну причину духовного упадку організації, котра так швидко зміцніла фізично. А причина ця – в брехні, на якій побудовано РВ РПВ, в отому вигаданому за інґлінґським зразком, «Внутрішньому Колі Радетелів», в казочках про те, що знання, почерпнуті з книжок, провідники РПВ почули від своїх родичів - «велемудрих волхвів», в намаганні прив’язати до себе духовно за допомогою «учнівської посвяти» легковірних, або не дуже чесних осіб, в духовному нівеченні тих, хто звертається до них за цілительською допомогою.

Все вищеозначене разом узяте і привело до того, що ми вирішили покинути РВ РПВ. Вважаємо нашу співпрацю з РВ РПВ вичерпаною. Ми зробили все, що могли, і тепер не хочемо обтяжувати свою карму причетністю до цієї організації. Останнім часом ми майже не мали контактів з її керівництвом, бо подих Чорнобожої сили, якою сповнена нині організація, зараз  став особливо відчутним.

Останньою краплею, котра спонукала нас до написання цього листа, було відвідання школи Рідної Віри в м. Запоріжжя, під час якого нами було придбане одне з останніх видань РВ РПВ «Веда Прави. Покон Рода Всевышнего. Суть 1-2» Вероучение Родной Православной Веры. 

Ця книга є найсильнішим свідоцтвом подальшого духовного упадку керівників РВ РПВ. Віднині, виявляється, зовсім не потрібно навіть вигадувати історії про зв’язок свого вчення з Ведами та Магабгаратою. Богознавчі знання, джерела походження яких видно кожному релігієзнавцю, виявляється отримані цими керівниками вже навіть не від Крішни через Арджуну, а від самого Рода-Всебога через «ланцюг учнівської послідовности» до Первоволхва Володимира. Ці люди не побоялися освятити свої неправдиві діяння іменами та «свідченнями» власних родичів, одного з яких вже немає серед живих, оголосивши їх «волхвами-радетелями». Непомильний Первоволхв тепер вже не просто собі учень Волхвів-Радетелів, його «слово… закон для всех, кто истинно следует Радению Сварожьему Родового Огнища. Его наставления слушают и исполняют не только простые родноверы, но и все Волхвы-Радетели. Это происходит потому, что Первоволхв не просто главный Волхв в цепи преемственности, а ученик и воспитанник всего Кола Радетелей… Являясь воплощением всех знаний и умений Кола, он выступает Наивысшим Учителем, через него говорят Сварог и Лада, и сам Род Всебог. Посему Первоволхв всех православных – Закон, Честь и Указ!».

Ставши «законом, честю та указом» для всіх рідновірів, тепер уже не просто «його Світлість», а «Первоволхв отець Огнь-Сварг Володимир» передбачливо оголошує всіх незгідних з його баченням духовності заздрісниками, котрі «… лишь за живот свой радеют и желают Божью Силу… лишь на благо своё использовать, или гордыню свою высоко несті». Той, хто уважно прочитав попередні цитати з «Покону Роду», може зробити власні висновки стосовно питання гордині самого Першоволхва, ми ж від коментарів утримаємося.

Додамо лише ще одну цитату. Виявляється, святі Волхви-Радетелі можуть відходити у інший світ не залишаючи останків, перетворюючі свої плотські тіла на тіло Світла. «А тела тех, кто уходит лишь Душой, являются великой святостью Веры и Веды Православной». Розпочався наступний етап у житті тоталітарної секти – канонізація святих та вшанування мощей.

Духовних провідників всіх інших напрямків рідновірства Первоволхв оголосив «реконструкторами Віри Предків», а їхню працю – «духовно-етнографічними починаннями», однак не соромлячись користуватися їхніми здобутками і привласнювати їх.

Ці потуги «родових волхвів» привласнити собі цілий пласт рідновірських знань нібито через «ланцюг учнівської послідовности від діда до батька, від батька до сина» у розумних людей можуть викликати лише сміх навпіл з огидою. За арійській Звичаєм людина з вищої варни ніколи не навчла власного сина або онука. Жерці, друїди, волхви відбирали собі учнів серед здібних дітей з усіх верств населення, котрі дотримувалися Звичаю. Навіть в брагманській Індії, де касти перетворилися в непроникну стіну, жрець-брахман відводив сина в науку до іншого гуру, а не навчав його сам. У слов’янській же традиції «по роду» передавали силу лише ті, хто служив Темним Силам. Це була родова карма-судьба, бо темний відун, або відьма не могли померти, не виштовхнувши з себе силу Тьми, яку мав прийняти їхній родич по прямій лінії. Тож деяким рідновірам, перш, ніж вигадувати підпорку-казку для власного духу, потрібно було б визначитися, принаймні, яким Богам вони бажають служити, і за яким звичаєм отримувати знання.

Ми визнаємо свою кармічну провину, бо мовчали занадто довго, не виносячи ці питання на широкий загал, спершу сподіваючись на духовне прозріння  провідників РВ РПВ, а потім задля злагоди серед рідновірів, та вийшло, що своїм мовчанням ми лише підтримували те зло, яке розповзається нині від цієї організації.

Тому звертаємося до свідків зародження РВ РПВ, котрі пішли раніше – зрозумійте головну, можливо підсвідому, причину свого відходу і не соромтесь її висловлювати. Відомо, що людина з вищих варн, а зокрема і брахман, котрий став на шлях неправди, за Арійським Ведичним Звичаєм опиняється в своєму духовному положенні нижче всіх чотирьох варн. Тож людям, котрі пишаються своєю учнівською посвятою від подібних «вчителів» слід зважити вартісність своєї посвяти.

 Ми не збираємося боротися проти Родового Вогнища як організації і не закликаємо інших це робити, бо боротися з підлістю та словоблуддям чесними засобами неможливо. На початку Калі-Юги чесний арій Карна Вайкартана, котрий вийшов на боротьбу проти підлости, був переможений своїм братом Арджуною, бо Арджуна, за намовлянням Темноликого Крішни, порушив арійські правила ведення бою. Наприкінці ж Темних Віків на службі у брехні є технології психологічного впливу, котрі розроблялися століттями, і розроблялися не аріями. Використовувати їх – це означає прийняти ту огидну гру, яку пропонує РВ РПВ, коли за показною «благістю» приховує нещирість і витончене лицемірство. Але говорити правду ми таки мусимо, як мусив арійський воїн Карна вийти на двобій з Арджуною, розум якого опанував Чорнобог.

Не можна виправдати наших заблудлих побратимів і тим, що вони розвивають бурхливу діяльність, будують храми, видають книжки. Ці позитивні сторони їхньої діяльности цілком перекреслюються безсоромною брехнею, котра ламає незрілі душі шукачів рідної духовности та езотеричних знань, компрометує такі святі поняття як Рідна Віра, Волхв, Духовний Учитель, Веди, Ведійські Знання, та все до чого доторкуються провідники РВ РПВ.

Ми вдячні Родовому Вогнищу за чудовий приклад того, як не треба творити духовну організацію. Будь-який досвід є цінним у цьому світі. Ми не заздримо їхнім здобуткам – в матеріальному світі ми заробляємо собі на життя достатньо, щоб не нівечити душі людей невмілим цілительством, а в духовному світі ніколи не станемо черпати Силу безпосередньо з Абсолюту, знаючи, що там, в ньому, поєднані Білобог з Чорнобогом. Ми ж продовжуємо йти своїм шляхом, Арійським Шляхом, яким в усі часи йшли наші предки-арії.

 

Мирослав і Мирослава Зуєнки

м. Запоріжжя.

Категория: Статьи других авторов | Добавил: Богудан (14.01.2009) | Автор: Мирослав і Мирослава Зуєнки
Просмотров: 1489 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Поиск
Друзья сайта
    Другие наши ресурсы
    Рунный посох: сообщество на Liveinternet.Ru
    Наши партнёры
    Віче: рідновірський інформаційно-аналітичний ресурс: офіційні документи, інтерв'ю, статті, новини, творчість, крамниця, буде, web-конференції, фоторепортажі, контакти. Славянская Библиотека: книги, статьи, языческая музыка разных стилей, клипы языческих музыкальных коллективов, видео, ссылки, юзербары, Вече. Чертоги Велеса: книги, статьи, форум. Славянский мир Общество Белые Традиции Сообщество Солнцеворот Возрождение Ведической Культуры Славяно-Ариев Славнская Читальня Община Пранавед Содружество Природной Веры Славия Украинский Правый Портал НС Прямая Линия Ведическое Информационное Агентство Мидгард-ИНФО
    Участники фестиваля
    Другие праздники
Статистика